Головна | Реєстрація | Вхід | RSSНеділя, 21-01-2018, 20:56

Дошкільний навчальний заклад загального розвитку „Струмочок”

Меню сайту
Наше опитування
Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 26
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Поради психолога


ЯК ПОДОЛАТИ ВАДИ ВИМОВИ

Вади в розвитку вимови і навіть у розумовому розвитку дитини часто бувають пов’язані з різноманітними порушеннями сприймання звуків, мови; зниженням слухового контролю за власною мовою. Отже, якщо в дитини порушена вимова, треба насамперед перевірити в неї слух, звернувшись до лікаря: отоларинголога. Він допоможе визначити напрямок логопедичної допомоги. Для правильного звучання мови велике значення має резонанс носових порожнин і носоглотки, що значною мірою залежить від сили змикання піднебіння із задньою стінкою носоглотки. Порушення цієї зміни спричиняє деформацію вимови багатьох звуків. Таке невиразне вимовляння звуків називають гунявістю. Такі діти частіше за інших хворіють на бронхіт. Страждає й центральна нервова система – діти стають дратівливими або, навпаки, байдужими до всього. Якщо своєчасно не усунути причини порушення носового дихання, це навіть може спричинити відставання у розумовому розвитку дитини.

Дуже важливо, щоб рідні, а також вихователі дитячого садка вчасно звернули увагу на дитину з вадою вимови.

Методи лікування гунявості визначають індивідуально, після обстеження лікарями: отоларингологом, стоматологом, логопедом. Іноді буває необхідна консультація психіатра.

Передусім, потрібно подбати про налагодження носового дихання. Слід пам’ятати, що й при відкритій гунявості мову дитини можна виправити, систематично виконуючи з нею комплексні логопедичні вправи. І тут треба виявляти тактовність, терплячість, бо постійне нагадування дитині про вади її вимови, іронічні зауваження, тим більше покарання – вкрай негативно позначаються на оволодінні мовою, затримують мовленнєвий розвиток дитини.



10 ЗАПОВІДЕЙ БАТЬКАМ У ВИХОВАННІ СВОЇХ ДІТЕЙ

 

·           Не навчайте того, в чому ви не обізнані: для правильного виховання дитини потрібно знати її вікові та індивідуальні особливості.

·           Не сприймайте дитину як свою власність, не ростіть її для себе. Ваша мета – виростити її для життя серед людей.

·           Довіряйте вашій дитині. Розтлумачуйте їй, що вона робить краще, а що гірше. Залишайте за нею право на власні помилки: дитина оволодіє вмінням самостійно їх виправляти.

·           Не ставтеся до дитини зневажливо. Вона мусить впевнюватись у своїх силах поступово, тоді з неї виросте відповідальна особистість.

·           Будьте терплячими. Ваша нетерплячість – ознака слабкості, перший показник вашої невпевненості в собі.

·           Будьте послідовними у своїх вимогах, однак запам’ятайте: твердість лінії у вихованні досягається не покаранням, а стабільністю обов’язкових для виконання правил; спокійним тоном спілкування; неквапливістю і послідовністю.

·           Потурбуйтесь про те, аби ваша дитина накопичувала досвід у спокійному темпі. Дозволяйте їй відпочивати від інших розпоряджень, зауважень, наказів. Нехай син або донька потроху сама вчиться розпоряджатися собою.

·           Виключіть із своєї практики вислів: «Роби, якщо я наказав!», замініть цю форму вимоги іншою: «Роби, тому що не зробити цього не можна, це принесе користь». Дитина має звикнути діяти не на угоду батьківському розпорядженню, а тому, що це доцільно, розумно, потрібно.

·           Оцінюючи, кажіть їй не тільки про те, чим ви особисто незадоволені, а й про те, що вас у ній радує. Ніколи не порівнюйте свою дитину з сусідською, з її друзями. Порівнюйте з тим, якою вона була вчора і якою вона є сьогодні. Це допоможе вам швидше оволодіти азами батьківської мудрості.

·           Ніколи не кажіть, що вам ніколи виховувати свою дитину. Це все одно, що сказати: «Мені ніколи її любити».

Незабаром до школи.

Психологічна готовність

Звичайно, важливо, щоб дитина пішла в школу фізично підготовленою, однак це далеко не єдина умова. Одним із самих необхідних моментів є психологічна готовність.

Її зміст містить у собі визначену систему вимог, що будуть пред'явлені дитині під час навчання, і важливо, щоб вона була здатна з ними впоратися. Психологи поділяють готовність до школи на три види: особистісна готовність, вольова готовність і інтелектуальна готовність.

1. Особистісна готовність складається з навичок і здатності ввійти в контакт з однокласниками і вчителями. Адже діти, навіть ті, котрі ходили в дитячий садок і залишалися на якийсь час без батьків, виявляються в школі серед незнайомих їм людей.

Уміння дитини спілкуватися з однолітками, діяти разом з іншими, уступати, підкорятися по необхідності - якості, що забезпечують їй безболісну адаптацію до нового

соціального середовища. Це сприяє створенню сприятливих умов для подальшого навчання в школі.

Дитина як би повинна бути готова до соціальної позиції школяра, без якої їй буде важко, навіть якщо вона інтелектуально розвинута. Такі діти часто учаться нерівно, успіхи з'являються тільки на тих заняттях, що дитині цікаві, а інші завдання вона виконує недбало, наспіх. Ще гірше, якщо діти зовсім не хочуть йти в школу й учитися. Це недолік виховання, і таке поводження є результатом залякування школою, особливо якщо дитина невпевнена в собі, боязка ("Ти двох слів зв'язати не можеш, як же ти в школу підеш?", "От підеш у школу, там тобі покажуть!"). Тому необхідно виробити вірне представлення про школу, позитивне відношення до вчителів, до книг. Особистісної готовності до школи батьки повинні приділити особливу увагу. Вони зобов'язані навчити дитину взаєминам з однолітками, створити таку обстановку у будинку, щоб маля почувало себе впевнено і йому хотілося йти в школу.

2. Вольова готовність. У школі дитину чекає напружена праця. Від неї буде потрібно робити не тільки те, що їй хочеться, але і те, що вимагає вчитель, шкільний режим, програма.

До 6 років відбувається оформлення основних структур вольової дії. Дитина здатна поставити мету, створити план дії, реалізувати його, переборовши перешкоди, оцінити результат своєї дії. Звичайно, усе це виробляється не зовсім усвідомлено і визначається тривалістю виробленої дії. Але зміцнити вольове знання про себе може допомогти гра.

Розуміючі батьки, в період роботи у будинку (прибирання тощо), квартиру перетворюють у палубу корабля, космодром, лікарню, де виконуються з задоволенням, без погроз і насильства, визначені завдання.

У віці 6 років дитина здатна вже аналізувати власні рухи і дії. Тому вона може навмисно заучувати вірша, відмовитися від гри заради виконання якого-небудь "дорослого" завдання, здатна побороти острах перед темною кімнатою, не заплакати при забитому місці. Це важливо для розвитку гармонічної особистості. Також важливим аспектом можна назвати формування в дитини пізнавальної діяльності. Вона полягає у формуванні в дітей не остраху труднощів, прагненні не пасувати перед ними, вмінні їх розв’язувати самостійно чи з   невеликою підтримкою дорослих. Це допоможе дитині керувати своїм поводженням у школі. А складається таке поводження при наявності між дорослим і дитиною взаємин дружніх, партнерських.

3. Інтелектуальна готовність. Важливо, щоб дитина до школи була розумово розвита. Але розумовий розвиток не полягає у великому словниковому запасі. Умови життя змінилися.

Тепер дитину оточують різні джерела інформації, і діти буквально усмоктують нові слова і вирази. Словник їх різко збільшується, а це ще не значить, що так само розвивається і мислення. Тут немає прямої залежності. Дитина повинна навчитися порівнювати, узагальнювати, робити самостійні висновки, аналізувати. Тому дослідники дошкільників установили, що дитина 6 років здатна засвоїти факти взаємодії організму із середовищем, залежності між формою предмета і його функцією, прагненням і поводженням. Але досягає вона цієї здатності тільки тоді, коли з дитиною займаються. Причому не спеціально навчаючи, а при спілкуванні.

Дітей дошкільного віку характеризує загальна допитливість. Це вік "чомучок". Але часто буває, що допитливість гасне, і в школі, навіть початковій, у дітей виникає інтелектуальна пасивність. Ця пасивність приводить їх у число відстаючих. Як цього уникнути?

Психологи радять завжди відповідати на питання, що задає дитина, тому що спілкування з батьками - величезна радість і цінність для дитини. Якщо своєю увагою ви будете підтримувати її інтерес до пізнання, то маляті буде легше розвиватися. На жаль, батьки часто відмахуються від обридлих питань - це і є основою інтелектуальної пасивності.

Також до цього веде і "шпигування" дитини готовими знаннями. Навіть тоді, коли дитина сама може знайти всі нові властивості предметів, помітити їхню подібність і розходження. Тому необхідно разом з дитиною здобувати знання про навколишній світ і формувати її розумові навички. Нехай дитина навчиться орієнтуватися в навколишнім середовищі й осмислювати отримані зведення.

До шести-семи років дошкільник повинний добре знати свою адресу, назву міста, де він проживає, назву країни, столиці. Знати імена і по батькові батьків, де вони працюють і розуміти, що їхній дідусь - чийсь тато (батька чи матері). Орієнтуватися в порах року, їхній послідовності й основних ознак. Знати назви місяців, днів тижня, поточний рік. Знати основні види дерев, квітів, розрізняти домашніх і диких тварин.

 

 

Діти повинні орієнтуватися в часі, просторі і близькому соціальному оточенні. Спостерігаючи природу, вони вчаться зауважувати просторово-тимчасові і причинно-наслідкові відносини, узагальнювати, робити висновки. У дошкільників часто ці знання приходять з досвіду. Але якщо немає поруч розуміючого дорослого, то пізнання про навколишній світ розрізнені, поверхневі, не включені в загальну картину. Тому буде незайвим обговорити з дитиною переглянутий фільм і навіть мультфільм, задати кілька питань про прочитане, щоб переконатися, що дитина зрозуміла визначене явище природи, учинки тварин, людей.

Часто діти усе розуміють по-своєму. Якщо це фантазування (Дід Мороз приносить узимку подарунки), не коштує зневірювати у цьому дитину, але якщо це явне нерозуміння що відбувається, потрібно пояснити ситуацію досить просто для свідомості дитини. Прикладом може служити питання: "Хто усіх сильніший в казці "Ріпка"?". На нього часто діти відповідають: "Мишка". І тільки після питань і пояснень вони приходять до правильного рішення.

Бесіда з дитиною повинна бути простою і не занадто довгою, тому що дитина може відчути нудьгу і стомлення. Інтерес - головне в спілкуванні. Розпалюють інтерес навідні запитання, наприклад, про подібність і розходження двох предметів (м'яч, повітряна куля), двох явищ (дощ, сніг), понять (країна, місто). Розходження встановлюються найчастіше  легко, а подібності складніше. Нехай дитина узагальнює в групу предмети (ліжко, стіл, стілець, крісло - меблі). Поступово ускладнюйте задачу, попросіть назвати предмети, у які можна що-небудь покласти, предмети, що світяться тощо. Ця гра корисна і цікава для дитини.

Прохайте дитину переказати фільм чи книгу, особливо коли вона читала її самостійно. Якщо ви не розумієте, про що мова йде, виходить, і дитина погано зрозуміла зміст прочитаного чи переглянутого.

По можливості відсторонюйте дитину від переглядів дорослих фільмів. Такі фільми тільки засмітять її свідомість. Не варто розвивати свою дитину тільки в одному напрямку, тому що вона може не орієнтуватися в інших областях знань. Це застереження відноситься до тих батьків, що хочуть зробити з  сина чи дочки вундеркінда. Не треба поспішати, тому що ваша обдарована, незвичайна дитина може не знайти місця в колективі і не адаптуватися до шкільної програми. Потрібно намагатися не фіксувати  увагу дитини на вузькій "спеціалізації", а допомогти розвиватися гармонійно, усебічно, з огляду на вікові особливості дитячої психіки і стан здоров'я.

Гра як підготовка до школи

Корисні ігри різні. Навіть "несерйозні" ігри: у "лікарню", "дочку-матір", "школу". Особливо цінно, коли в таких іграх беруть участь відразу кілька дітей. Це розвиває колективізм, дитина навчається будувати взаємини, вирішувати виникаючі конфлікти. Діти освоюють доросле життя, систему поводження, обов'язку; навчаються виконувати вказівки "дорослого".

 

І головне - усі відбувається без примуса, легко й охоче. Розвивається уява - уміння уявити собі, "що було б, якби ...".

Корисні також ігри з пластиліном, олівцями тощо.  Тобто  почесне місце в підготовці до школи займає ліплення, аплікація, малювання, конструювання. У цих заняттях розвивається представлення про світ, предмети, тварин, людях. Також розвивається уміння думкою уявляти собі предмети, "розглянути" їх у розумі. Пізніше це виявиться важливим при вивченні фізики, геометрії й ін.

Малюючи, будуючи, дитина переживає радість творчості, самовиражається. Конструювання з кубиків вимагає рішення інженерних задач. Дитина навчається відповідати на безліч питань про те, як зробити будинок, щоб він не розсипався, і т.д..

Батьки можуть підключитися до процесу гри і ненав'язливо запропонувати цікавий  сюжет чи   конструкцію.

Головне - не ущемити самостійність дитини. Треба спонукати її до самостійного пошуку ідей і засобів їхнього втілення.

Батьки повинні розуміти, що краща підготовка до школи - це природне бажання дитини грати, а не серйозні заняття на задану тему.

Не гасіть інтерес!



 


Форма входу
Пошук
Календар
«  Січень 2018  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
1234567
891011121314
15161718192021
22232425262728
293031
Архів записів
Друзі сайту

Copyright MyCorp © 2018